Личности 137/2020

Наталия Кравцова

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Це – що?

Хода гідності.

Ті, хто воював і воює за нашу свободу. Нащадки їхні. Матері, діти, дружини та чоловіки.

Та хіба тільки вони, хіба тільки зараз б’ються за незалежність України?

Ця боротьба триває багато сотень років і ще триватиме.

Україна завжди була ласим шматком для нападників та завойовників.

Жителі нашої країни завжди мали свою мову та культуру, але вони рідко мали свою незалежну національну державу. Впродовж століть вони були підвладні Литві, Польщі, Росії, Туреччині та деяким іншим іноземним державам.

Після розпаду Київської Русі в ХІІІ столітті постали нові князівства, серед яких Галицько-Волинське князівство, яке вважається першою незалежною державою на території України. У ХІV столітті західна територія князівства відійшла до Галичини, в той час, коли південь та схід країни на декілька століть увійшли до складу Великого князівства Литовського.

На цей час припадає перша згадка назви «Україна» по відношенню до народності українців, які саме тоді постали як етнічна спільнота з власною мовою. У 1569 році литовське панування було скасоване Королівством Польща.

100 років потому, в середині ХVІІ століття, Богдан Хмельницький у боротьбі проти Польщі та Литви здійснював перші серйозні спроби заснувати власну державу. Ці його спроби успішними не були. Як і спроба Івана Мазепи, одного з гетьманів України, визволитись з російських обіймів під час Північної війни за допомогою шведів. В результаті Україна ще надовго залишилась прив’язаною до Росії, тільки невелика західна частина Україна стала частиною імперії Габсбургів наприкінці ХVІІІ століття.

Ще один шанс українці отримали з розпадом Російської імперії в 1917-1920 рр, проте не виявились достатньо сильними, щоб самостійно захистити власні позиції. Країни-союзники не підтримали проголошення незалежної України. А керівництво більшовицької Росії не шкодувало сил та намагань, щоб зберегти Україну як частину майбутнього СРСР. Наша земля знову була поділена між сусідніми державами: СРСР, Румунією, Чехословаччиною та Польщею. Проголошена в червні 1941 року у Львові незалежність України проіснувала лічені дні.

Прагнення свободи, яке не згасало ані на мить, після перебудови привело до того, що 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР прийняла історичний документ – Акт проголошення незалежності, у якому, зокрема, було підкреслено: «Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України». 1 грудня того ж року на загальнодержавному референдумі це рішення підтримали 90,3% громадян України. Підсумки референдуму засвідчили прагнення народу бути повноправним господарем на власній землі.

Але це не був кінець нашої боротьби, боротьба триває і триватиме.

Дуже привабливе слово – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. За це варто боротись!

***

Любі читачі, на жаль, нам доведеться наступні два номери журналів видати «здвоєнними», але ви нічого не втратите: статей у них буде по 12.

Другие номера издания «Личности»

№ 138/2020
№ 136/2020
№ 135/2020
№ 134/2020
№ 133/2020
№ 132/2020